Інформація,  Сьогодення

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ЛІМФОМАМИ

15 вересня у багатьох країнах світу відзначається Всесвітній день боротьби з лімфомами (далі – День). Цей день було вперше запроваджено у 2004р. за ініціативою Коаліції Лімфоми (LC), міжнародної організації, що об’єднує пацієнтів з 41 країни світу. Мета Дня – привернути увагу громадськості до проблем людей, які зіткнулися з таким діагнозом, а також інформувати широку громадськість про симптоми захворювання, наголосити на необхідності звернень до лікарів, якщо симптоми з’явилися.

Лімфома (лат. Lympha – чиста вода, волога та грец. ωμα – суфікс в назвах пухлин) – різновид злоякісної пухлини, що вражає лімфатичну систему (лімфатичні вузли, селезінку, виделкову залозу, кістковий мозок). Для лімфом, як і для со́лідних пухлин (латин. solid – твердий), характерна наявність первинного пухлинного вогнища (найчастіше – в лімфовузлах або інших органах імунної системи) звідки «пухлинні» лімфоцити переміщуються по організму за допомогою крові і лімфи, швидко розповсюджуючись по всіх частинах тіла. Тому, лімфоми здібні не тільки до метастазування, але й до дисемінації по всьому організму з формуванням стану, що нагадує лімфоідний лейкоз. За відсутності спеціального лікування хвороба прогресує і, як будь-яке інше злоякісне захворювання, призводить до смерті.

Вперше характерні клітинні зміни при лімфомі були описані в 1832р. Томасом Ходжкіним, тому у ХІХ-му та на початку ХХ-го століть відому тоді форму захворювання назвали на честь цього вченого – хворобою Ходжкіна.

На сьогодні з діагнозом лімфома живе більше 1-го млн. осіб у всьому світі, і у близько тисячі хворих щодня виявляють зазначену патологію. Так, за даними Національного інституту онкології США, у країні щороку діагностується близько 74тис. нових випадків лімфом (4,3% від усіх онкологічних новоутворень). У країнах Західної Європи захворюваність на лімфоми складає близько 12-15 випадків на 100тис. населення на рік. У Росії щорічно реєструється більше 25тис. нових випадків захворювання (близько 4% від усіх злоякісних пухлин). В Україні щороку діагноз лімфома та лімфолейкоз ставлять щонайменше 3,5тис. людей. За даними Національного канцер-реєстру України у 2017р. загальна кількість випадків захворювання досягала 2 182 хворих на неходжкінські лімфоми та 890 – на лімфому Ходжкіна. При цьому 10% випадків захворювання були виявлені випадково під час проходження періодичних медичних оглядів. Захворюваність на неходжкінські лімфоми вища в групі людей похилого віку. Хвороба Ходжкіна найчастіше вражає людей віком до 30 років і після 60. На жаль, серед хворих на лімфому зустрічаються й діти. Так, за статистичними даними тільки серед дітей Львівської області щорічно реєструється більше 60 випадків захворювання на рік.

Лімфома – це не одна хвороба, а група з понад 30-ти гематологічних захворювань лімфатичної тканини, що в залежності від того, на якій саме стадії дозрівання лімфоцитів відбувається мутація клітин, характеризуються різними проявами та збільшенням лімфатичних вузлів та/або враженням різних внутрішніх органів, в яких відбувається безконтрольне накопичення «пухлинних» лімфоцитів (змінених клітин імунної системи). Офіційно на сьогодні існує 2-ві головні групи пухлин імунної системи: лімфома Ходжкіна (або лімфогранульоматоз) та неходжкінські лімфоми (понад 20 підгруп). Кожна підгрупа має свої особливі прояви та власну схему лікування відповідно до міжнародних протоколів. Лімфому Ходжкіна відносять до більш сприятливих варіантів: 5-ти річна виживаність при ранніх стадіях становить близько 90%; можна вилікуватись – у 85-95% випадків. Виживаність при неходжкінських лімфомах залежить від їх виду, але в середньому становить близько 60%.

Достовірно причини виникнення лімфом не відомі. Лише для кількох підгруп лімфом збудник встановлений. Наприклад, для підгрупи MALT-лімфома з групи неходжкінських лімфом (уражає шлунково-кишковий тракт) збудником є Helіcobacter pylorі. Однак для більшості лімфом причиною є сукупність багатьох факторів. Існує багато наукових досліджень, в яких до можливих причин розвитку лімфоми відносять наявність в організмі генетичних мутацій, у т.ч. спричинених вірусами групи герпес (вірус Еппштейн-Бар та цитомегаловірус), вдиханням випаровувань хімікатів (органофосфатів, бензену, тетрахлоридів карбону, консервантів деревини і т.і.). До групи ризику відносять фермерів, хіміків, малярів, механіків. У зв’язку з вищесказаним специфічної профілактики лімфом на сьогодні не існує.

За ступенем злоякісності лімфоми розподіляють на індолентні (повільно прогресують) та агресивні. Стадію розвитку лімфоми в сучасній медицині прийнято визначати за допомогою комп’ютерної томографії 5-ти анатомічних зон пацієнта за шкалою Анн-Арбо. Всього виділено 4 стадії в залежності від кількості та локалізації уражених лімфовузлів (по який бік діафрагми вони розміщені), наявності або відсутності ураження екстравузлових органів, таких як селезінка, печінка.

Сучасна терапевтична практика дозволяє сказати, що лімфома виліковна в 80% випадків. Однак, без надання вчасної адекватної терапії захворювання прогресує та шанси на вилікування знижуються. Так, на ранніх стадіях (І-ІІ) вилікування захворювання може досягати 70-80%, а на більш пізніх (III-ІV) – всього 20-30%. Тому дуже важливо максимально точно встановити діагноз, що через неспецифічність симптомів хвороби буває надзвичайно складно. Так, основними симптомами лімфоми вважають збільшення лімфатичних вузлів (шейных, подмышечных или паховых), неконтрольовану втрату ваги (за півроку понад 10% від своєї маси тіла). Додатковими симптомами – надмірне потовиділення (особливо вночі), підвищення температури тіла без причини понад 38ºС. При лімфомі Ходжкіна може спостерігатися свербіж шкіри. При шкірній формі на шкірі проявляються виразки, які можна легко прийняти за дерматологічне захворювання. Однак інколи лімфома може прогресувати без будь-яких проявів, і перше, що може проявитися – стиснення найближчих органів або структур (наприклад, важкість в ковтанні – при зростанні внутрішніх шийних лімфовузлів; болі в попереку – черевних лімфовузлів).

Тому при виявленні в себе тривожних симптомів таких, як збільшення лімфатичних вузлів, червоні плями на шкірі, кашель/задишка, нічний піт, раптова безпричинна втрата ваги, підвищена температура у вечірній/нічний час, свербіж шкіри, велика стомлюваність, необхідно негайно звернутись до лікаря. Можливо вчасно проведена біопсія вогнища збільшених лімфовузлів дозволить вчасно гістологічно підтвердити діагноз лімфоми, та розпочати лікування. Якщо збільшення видимих груп лімфовузлів при пальпації не виявляється, але є інші симптоми захворювання, необхідно про всяк випадок зробити ультразвукове дослідження (далі – УЗД) черевної порожнини та провести комп’ютерну томографію.

Щороку кожна дитина повинна бути оглянута лікарем – слід провести скринінгові обстеження, в т.ч. загальний аналіз крові. Перші симптоми хвороби в дитини можуть зауважити саме батьки. Це блідість дитини, надмірна втомлюваність, сонливість, поява синців та дрібних крововиливів на шкірі, не пов’язаних із травмами, кровоточивість ясен, збільшення лімфатичних вузлів, які у жодному разі не можна гріти!

Ваші шанси та шанси Ваших близьких на одужання повністю залежать від точної та своєчасної постановки діагнозу цього злоякісного захворювання.