ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЙОДОДЕФІЦИТУ

Щорічно 21 жовтня проводять Всесвітній день йододефіциту (далі – День). Мета Дня – поінформованість населення про потреби організму в йоді та висвітлення наслідків дефіциту цього мікроелементу для здоров’я.

Йод – необхідний елемент для нормального росту й розвитку тварин і людини. В організмі людини даний мікроелемент присутній у невеликій кількості – 15-20мг. Експерти ВООЗ вважають безпечною дозу йоду – 1 000мкг (1мг) на добу. На думку вчених, створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95-98% цього мікроелементу – виводиться із сечею, а 2-5% – через кишківник.

В залежності від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг: для дітей віком 0-6 років – 90 мкг; 6-12 років – 120 мкг; для жінок – 150-300 мкг (при вагітності, годуванні груддю – 250 мкг на день); для чоловіків – до 300 мкг. Нестача йоду в організмі може проявлятися:

• загрозою переривання вагітності (навіть незначний дефіцит йоду у жінок під час вагітності спричиняє освітні та когнітивні порушення у дітей в майбутньому);
• неонатальним гіпотиреозом;
• затримкою росту у дітей;
• погіршенням пам’яті, слуху;
• затримкою інтелектуального розвитку у дітей та зниженням розумової активності у дорослих;
• відчуттям постійної втоми, слабкості, депресії;
• порушенням роботи кишківника;
• порушенням обмінних процесів;
• різкими змінами маси тіла (зниженням або підвищенням);
• відчуттям холоду;
• набряками;
• сухістю шкіри, втратою її еластичності;
• випадінням волосся;
• підвищенням холестерину;
• збільшенням щитоподібної залози (зоб);
• раком щитоподібної залози (далі – ЩЗ) тощо.

Йододефіцитні захворювання (далі – ЙДЗ) – патологічні стани, обумовлені зниженням споживання йоду; зокрема йододефіцитний гіпотиреоз, дифузний нетоксичний зоб, вузловий і багатовузловий еутиреоїдний зоб, функціональну автономію ЩЗ. Спектр ЙДЗ досить широкий і залежить від періоду життя, у якому організм людини відчуває недостатність йоду:

1. плод – смерть або вади розвитку;
2. новонароджені – низька маса тіла при народженні, вроджені аномалії, частий розвиток інфекційних захворювань, гіпотиреоз (зниження функції ЩЗ);
3. діти та підлітки – ендемічний зоб, гіпотиреоз, порушення розумового і фізичного розвитку, порушення формування репродуктивної функції (можливості мати дітей);
4. дорослі – ендемічний зоб, гіпотиреоз, знижнння фізичної та інтелектуальної працездатності;
5. жінки дітородного віку – ендемічний зоб, анемія, безплідність, невиношування вагітності, передчасні пологи, ризик народження дитини з розумовою відсталістю.

ЙДЗ розглядаються ВООЗ як найбільш поширені у всьому світі синдромальні ураження неінфекційного характеру. На сьогоднішній день приблизно третина населення планети відчуває впливи дефіциту йоду, близько 54 країн все ще мають дефіцит йоду. В Європі тільки в 22 країнах йододефіцит перестав бути однією з першочергових проблем системи охорони здоров’я.

В Україні серед усіх ендокринних порушень на недуги ЩЗ припадає понад 40%. Близько 38млн. українців відчувають дефіцит йоду різного ступеню, а 382тис. дітей (80%) щороку народжуються із ризиком розладів унаслідок йододефіциту і розвиваються без споживання необхідної кількості йоду з їжею. Тривалий час вважалося, що йодний дефіцит у нашій країні існує тільки в 6-ти Західних областях (Львівській, Чернівецькій, І.Франківській, Закарпатській, Тернопільській, Рівненській та Волинській). Однак, проведене за ініціативи ЮНІСЕФ 2002р. загальнонаціональне дослідження показало, що проблема актуальна для всіх без винятку регіонів нашої країни – більшість українців споживає лише 40–80 мкг йоду на добу. За даними ВООЗ/ЮНІСЕФ лише 18% наших співвітчизників використовують йодовану сіль. Це найнижчий показник у Європі, а у світі в цілому гірше ніж у нас справи йдуть лише в Пакистані, Гамбії, Гвінеї-Бісау й на Гаїті. У зоні найбільшого ризику – Західна Україна та Чернігівська область, де споживання йоду найменше. У південних та східних областях нашої країни дефіцит йоду виражений не так сильно.

Список потенційних факторів ризику, які можуть спровокувати йододефіцит:

• низький вміст йоду в їжі (щоб запобігти йододефіциту, досить щодня вживати разом із їжею 5-6г йодованої солі);
• дефіцит селену – добова потреба складає 70-100 мкг (селен належить до синергістів йоду – при дефіциті селену йод не засвоюється; за результатами досліджень, причиною розвитку ендемічного кретинізму новонароджених є поєднана нестача йоду й селену);
• збільшення споживання або зростання вмісту в плазмі крові зобогенних речовин (гойтрогенів, струмогенів);
• вплив хімічних речовин (наприклад, перхлоратів, тіоціанатів);
• радіоактивне опромінення;
• шкідливі звички – паління, вживання алкоголю (етиловий спирт викликає зниження вмісту йоду в організмі);
• стать (ризик виникнення йододефіциту вищий у жінок);
• прийом оральних контрацептивів (оральні контрацептиви викликають зниження вмісту йоду в організмі);
• вагітність.

За даними вчених підвищене антропогенне забруднення навколишнього середовища в промислових регіонах може призводити до порушення засвоєння ЩЗ йоду, що сприятиме збільшенню захворювань ЩЗ (зокрема вузлових форм зоба й злоякісних пухлин). Після Чорнобільської катастрофи існуюча ендемічна нестача йоду зумовила підвищене накопичення радіоактивного йоду в ЩЗ у значного числа жителів (особливо в дітей) і вважається чинником підвищеного ризику розвитку онкологічних захворювань. У таких умовах йодна профілактика є ще й своєрідним захистом ЩЗ від несприятливого впливу інших зобогенів.

Профілактика ЙДЗ набагато ефективніша, ніж лікування наслідків йодного дефіциту, тим більше що деякі з них (розумова відсталість, кретинізм) практично необоротні. З метою подолання недостатності йоду в харчуванні використовують методи індивідуальної, групової та масової йодної профілактики. Індивідуальна йодна профілактика полягає у споживанні продуктів із підвищеним вмістом йоду, а також лікарських препаратів (йодид калію), що забезпечують надходження фізіологічної кількості йоду (щоденно, після їжі, запиваючи водою). Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити такі продукти:

• морепродукти (мідії, кальмари, креветки, ікру, ламінарію) та морську білу рибу (минтай, хек, тріску та ін.) – містять багато йоду;
• яловичину;
• яйця;
• молоко;
• овочі (картоплю, редиску, часник, буряк, томати, баклажани, спаржу, зелену цибулю, щавель, шпинат), фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси, хурму, фейхоа), волоські горіхи.

Групова йодна профілактика передбачає призначення препаратів йоду під контролем спеціалістів у групах найбільшого ризику розвитку ЙДЗ (діти, підлітки; вагітні і жінки, які годують груддю; особи дітородного віку; особи, які тимчасово проживають в ендемічному зобному регіоні; при позитивному родинному анамнезі; пацієнти, які завершили курс лікування ендемічного зоба), особливо в організованих колективах (дитячі садки, школи, інтернати).

Масова йодна профілактика вважається найефективнішим і найекономічнішим методом і досягається шляхом додавання солей йоду (йодиду або йодату калію) до найпоширеніших продуктів харчування (кухонної солі, хліба, води) та розрахована на всіх жителів певного ендемічного регіону. Цей метод профілактики називають також німим, адже споживач може не знати, що використовує продукт харчування, збагачений йодом. Використання йодату калію підвищує якість йодування солі і дозволяє збільшити термін придатності такої солі з трьох місяців до року.